Засідання

«Педагогічне проектування процесу соціалізації учнів

різних вікових груп»

Мета:

-         ознайомлення з теоретичною базою науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства»;

-         практичне дослідження основних критеріїв соціальної компетентності та громадянської активності учнів різного віку;

-         діагностування рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою;

-         визначення основних показників для системного відстеження з питання соціалізації учнів різних вікових груп

План

1.                Теоретичний блок:

- Проблема розробки освітніх стратегій щодо соціалізації особистості громадянського суспільства в сучасних умовах соціально-економічного розвитку держави

- Впровадження проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» в практику роботи школи

-  Процес соціалізації в місті: складові, умови, критерії

- Соціальна компетентність та соціальна зрілість

         2. Практичний блок:

- практичне дослідження визначення критеріїв соціальної компетентності та громадянської активності учнів різного віку

- діагностика рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою.

Теоретичний блок

Демократичні перетворення в Україні обумовили глобальні зміни у філософії освіти, визначенні її мети, завдань, методів діяльності. Сьогодні завдання навчальних закладів – виховання громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства.

Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усві-домлення своїх прав і обов'язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни.

Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема, її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо.

'' Метою освіти, - зазначено у Законі України «Про освіту», - є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору...''

Такі глобальні завдання вирішуються у процесі соціалізації через засвоєння людиною особистісних цінностей, соціальних норм та моделей поведінки.

Проблема розробки освітніх стратегій щодо соціалізації особистості громадянського суспільства викликана соціально-економічними умовами, які переживає Україна зараз та необхідністю вирішення важливих завдань реформування змісту вітчизняної освіти. Зокрема мова йдеться про нові освітні стандарти, нові педагогічні технології, які кардинально змінюють зміст освіти. Адже інтеграція у світовий та європейський освітній простір вимагає від України трансформаційних зрушень не тільки у технологічному аспекті, а й у вихованні соціально компетентної особистості.

Окрім того концепція переходу України до сталого розвитку потребує виховання відповідальної, толерантної духовно-зрілої особистості, яка здатна самостверджуватися на засадах цінностей демократичного громадянського суспільства. Тому Програма обласного науково-методичного проекту «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства» (далі Програма) спрямована на удосконалення системи виховання соціально компетентної особистості, що в повній мірі відповідає державній освітній політиці і забезпечує, таким чином, становлення зрілого громадянського суспільства в Україні.

У 2015-2016 навчальному році творча група  розпочала роботу над  обласним науково-методичним проектом «Освітні стратегії соціалізації особистості громадянського суспільства».

Головна мета проекту:

визначення освітніх стратегій соціалізації особистості, розробка показників соціального розвитку учнів різних вікових груп, удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу як важливого чинника процесу соціалізації.

Концепція проекту відповідає основним документам, що забезпечують діяльність освітньої галузі: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Національна доктрина розвитку освіти України, Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державні документи щодо реформування сучасної освіти.

 У 2015-2016 навчальному році творчий колектив працює на І етапі проекту - Підготовчому. Він передбачає конкретизацію проблеми на рівні регіонів та окремих педагогічних колективів, планування роботи творчих груп, створення «банку інформації» з питань соціалізації, розвитку соціальних компетенцій учнів, визначення основних показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогічних колективів до роботи над проблемою, організацію роботи психолого-педагогічних семінарів з проблеми соціалізації учнівської молоді.

У даному проекті термін «соціалізація» визначається як накопичення людиною соціального досвіду та відтворення його у власній життєдіяльності. Процес соціалізації характеризується такими ознаками як періодичність та динамічність протікання. Найбільш важливим періодом соціалізації є дошкільний та шкільний вік, коли дитина не лише набуває знання, формує власний світогляд, але і отримує навички самоконтролю, взаємодії з колективом, уміння вирішувати складні життєві ситуації. Саме у навчально-виховному процесі відбувається розвиток усіх складових самовдосконалення особистості, у першу чергу потреби у самоствердженні та самореалізації, що є невід’ємною частиною соціального становлення сучасної людини.

Складовими процесу соціалізації є:

1. Підготовка до суспільного життя: формування та засвоювання навичок демократичної культури, виконання громадянських обов’язків, взяття відповідальності за себе, родину, суспільство.

2. Оволодіння загальнолюдською і національною культурою: формування цілісного світогляду, опанування таких соціальних навичок, як моральне ставлення до людей, терпимість щодо соціальних, національних, етнічних, релігійних, статевих розбіжностей, шанування прав та свобод людини, навичок співробітництва, позитивного розв’язання конфліктів, підтримки загальної безпеки.

3. Соціально-політична адаптація: розвиток навичок спілкування, культури комунікацій, самопізнання, самооцінки, самовизначення; адекватної оцінки світу, політичної ситуації, власної позиції тощо.

4. Соціально-професійна орієнтація: усвідомлений вибір життєвих стратегій, реалізація прав і можливостей шляхом самовиховання, самовизначення, самооцінки інтересів, здібностей, нахилів, мотивації майбутнього соціального і професійного розвитку.

Умовами ефективної соціалізації учнів у навчально-виховній діяльності освітнього закладу є наступне:

Ø педагогізації середовища, взаємодії з громадськістю, створення позитивного іміджу освіти, навчального закладу, конкретного педагога;

Ø підвищення рівня психолого-педагогічної культури учасників освітнього процесу, забезпечення психолого-педагогічного супроводу соціалізації учнів різного віку;

Ø створення розвивального освітнього простору навчального закладу з метою врахування індивідуальних особливостей та можливостей самоактуалізації та самореалізації учнів;

Ø використання інноваційних освітніх технологій для формування цілісного світогляду, соціальної компетентності та громадської активності учнів;

Ø впровадження нових методів контролю знань та оцінювання з метою формування навичок рефлексії та розвитку оцінної складової самосвідомості учнів;

Ø розширення рольового простору кожної дитини за рахунок її включення у систему суспільно корисних справ, шкільного самоврядування, педагогічно вмотивованих доручень;

Ø актуалізацію підготовки учнів до свідомого вибору життєвих перспектив та майбутньої професії;

Ø використання методів педагогічної корекції для вирішення актуальних проблем виховання та реалізації індивідуального підходу до учнів;

Ø гуманізації міжособистісних стосунків, створення позитивного мікроклімату у дитячих колективах;

Ø аналізу, узагальнення та впровадження педагогічного досвіду, накопиченого у процесі роботи над проектом.

Критерії успішної соціалізації

- засвоєння соціокультурних норм і цінностей

- активність, працьовитість, потреба в професійному зростанні

     - постійний рух вперед, незалежно від умов

     - соціальна автономність, критичне мислення, творчість

Під поняттям «соціалізація особистості» ми розуміємо процес становлення особистості як активного суб’єкта громадянського суспільства.. Відповідно до цього у навчальному закладі мають бути створені необхідні умови для соціалізації учнів. Мова йдеться не тільки про матеріально-технічні, а й кадрові, психолого-педагогічні, інформаційні та інші ресурси, які суттєво впливають на соціальну зрілість особистості.

Поняття «Соціально компетентна особистість» вітчизняні вчені трактують як придбану здатність особистості гнучко орієнтуватися в постійно змінних мінливих соціальних умовах та ефективно взаємодіяти з соціальним середовищем.

Сохань Л.В. та Єрмаков І.Г. визначають соціальну компетентність як багатогранну характеристику особистості, яка своєю багатокомпонентністю охоплює всю множину та глибину функціонуванння особистості в соціумі. Оскільки особистість – істота соціальна, то формат соціальної компетентності охоплює як соціальні мотиви, знання, навички, необхідні для успішної взаємодії із соціальним середовищем, так і самопочуття та самосприйняття особистості в мінливому соціумі. При цьому соціальна компетентність передбачає як достатній рівень вміння будувати партнерські стосунки, так і здатність до кооперації на рівноправній основі. Окрім того, поняття «соціальна компетентність» розглядається сучасними вченими і як здатність до співробітництва в групі та команді, мобільність, уміння адаптуватись і визначати особисті цілі та виконувати різні ролі й функції в колективі, планувати, розробляти й реалізовувати соціальні проекти індивідуальних і колективних дій; уміння визначати й реалізовувати мету комунікації в залежності від обставин; підтримувати взаємини; розв’язувати проблеми в різних життєвих ситуаціях.

Загалом теоретичний аналіз різних наукових підходів до розуміння феномену соціальної компетентності дає змогу відмітити, що найчастіше його розуміють як якісну характеристику особистості; здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність на основі наявних знань про неї, що дають змогу зрозуміти основну закономірність соціальної ситуації; уміння знаходити інформацію в невизначеній ситуації та будувати свою поведінку для досягнення балансу між своїми потребами, очікуванням, сенсом життя і вимогами соціальної дійсності; уміння задовольняти бажання, спираючись на норми тощо.

Звертаємо увагу освітян на те, що одним із найважливіших завдань компетентісно спрямованої освіти є виховання соціальної зрілості учня як визначального фактора життєвого успіху людини. Вітчизняний вчений В. В. Радул, трактує соціальну зрілість як той стан, що розкриває стан сформованості особистості через призму певного соціального середовища. В її зміст включено активну життєву позицію та досягнення єдності виховання та самовиховання і прагнення самої особистості до якомога скорішого досягнення соціальної зрілості.

Вітчизняні дослідження теорії та практики педагогічної діяльності виявили перелік інтегральних компетентностей, формування яких відбувається в загальноосвітній ланці освіти: культурна, соціальна, навчальна, соціальна, громадянська, інформаційно-комунікативна та здоров’язберігаюча. деякі дослідники справедливо вважають складовими комплексу соціальної компетентності особистості громадянську та інформаційно-комунікативну компетентності

           

Практичний блок

         1. Практичне дослідження визначення критеріїв соціальної компетентності та громадянської активності учнів різного віку

            Питання педагогічного проектування процесу соціалізації учнів різних вікових груп не можливо без визначення критеріїв соціальної компетентності та громадянської активності учнів різного віку.

         Зараз Вам пропонується об’єднатися в 4 групи – пори року. Опрацювати критерії оцінки соціальних якостей учнів початкових класів, 5-6-х класів, 7-9-х класів та 10-11-х класів. Визначити динаміку розвитку соціальних якостей та представити результати своїх досліджень колективу.

Робота в групах

        

2. Діагностика рівня готовності педагогічного колективу до роботи над проблемою.